Методичні рекомендації щодо викладання
хімії у 2015/2016 навчальному році
Навчання хімії у загальноосвітніх навчальних закладах у 2015/2016 н.р. у 7
класах здійснюватиметься відповідно до нової редакції Державного стандарту
(«Про затвердження Державного стандарту базової і повної загальної середньої
освіти», затверджений постановою КМУ від 23.11.2011р. №1392, http://mon.gov.ua/activity/education/zagalna-serednya/derjavni.html), у 8 – 11 класах – за Державним стандартом базової і повної середньої освіти
від 14.01.2004 №24. Звертаємо увагу вчителів/викладачів хімії на те, що в
організації навчально-виховного процесу у 2015/2016 н.р. можна використовувати
тільки ті навчальні програми, підручники та навчально-методичні посібники
(робочі зошити, зошити для практичних та лабораторних робіт, контролю знань
учнів), які мають відповідний гриф Міністерства освіти і науки України
«Схвалено для використання у загальноосвітніх навчальних закладах», якщо від
дати надання грифа даному посібникові минуло не більше п'яти років.
Перелік навчальних програм, підручників та навчально-методичних посібників
для загальноосвітніх навчальних закладів, які мають гриф Міністерства освіти і
науки України або схвалені для практичного використання можна знайти за
посиланням:
Адміністрації навчальних закладів рекомендуємо здійснювати
внутрішньошкільний контроль щодо упровадження Державного стандарту під час
вивчення хімії у 7 класі, а вчителям хімії розробити та підготувати дидактичний
матеріал для викладання предмету «Хімія» у 7 класі.
Навчання хімії у 2015/2016 н.р. згідно з листом Міністерства освіти і науки
України від 26.06.2015 № 1/9-305 «Про особливості вивчення базових дисциплін у
загальноосвітніх навчальних закладах у 2015/2016 навчальному році»
здійснюватиметься із таким розподілом годин (в основній школі – Таблиця 1 і в старшій
школі – Таблиця 2):
Таблиця 1
Клас
|
7 клас
|
8 клас
|
8 клас
(поглиблене вивчення хімії)
|
9 клас
|
9 клас
(поглиблене вивчення хімії)
|
Тижневе навантаження
|
1,5
|
2
|
4
|
2
|
4
|
Загальна
кількість год.
|
52
|
70
|
140
|
70
|
140
|
Кількість
резервних год.
|
5
|
10
|
20
|
10
|
15
|
Посилання на програми:
7 клас: за Програмою для загальноосвітніх навчальних закладів. Хімія. 7-9
класи. – К.: Освіта, 2013.
http://old.mon.gov.ua/img/zstored/files/005%20Nav%20pr%20Himiya%20NEW_indd_curves.pdf або http://iitzo.gov.ua/serednya-osvita-navchalni-prohramy/ (нова навчальна програма, затверджена наказом Міністерства № 664 від
26.06.2012 зі змінами, затвердженими наказом Міністерства № 585 від
29.05.2015).
8-9 класи: за Програмою для загальноосвітніх навчальних закладів. Хімія.
7-9 класи. – К.: Ірпінь: Перун, 2005.
8-9 класи із поглибленим вивченням: за Програмою для 8-9 класів з
поглибленим вивченням хімії - «Збірник навчальних програм для загальноосвітніх
навчальних закладів з поглибленим вивченням предметів природничо-математичного
та технологічного циклу». – К.: Вікторія, 2009.
Резервний час використовується на розсуд вчителя або рекомендуємо звернути
увагу вчителів на можливе виділення годин на опанування складних тем, або тем,
що закладені у Програмі підготовки до ЗНО з хімії, зокрема:
для 7 класу: на удосконалення навичок складання формул сполук і визначення
валентності елемента у сполуці, обчислення масової частки хімічного елемента у
сполуці (у тому числі в комплексних та органічних сполуках), записувати
молекулярні формули речовин за структурними;
для 8 класу: на удосконалення навичок розписування електронних конфігурацій
р- та d-елементів, давати поняття про перший та другий збуджений стан атома
деяких хімічних елементів, а також розв’язування розрахункових задач по темі
«Взаємозв’язок між основними хімічними величинами: маса, кількість речовини,
об’єм, відносна густина газів»;
для 9 класу: на закріплення знань про постійний склад кристалогідратів,
удосконалення навичок розв’язування розрахункових задач по темі «Розрахунок
вмісту кристалізаційної води у складі кристалогідрату», закріпленню знань із
теми «Вплив температури, тиску та концентрації речовин на зсув хімічної
рівноваги», «Якісні реакції в органічній хімії».
Таблиця 2
Клас і рівень вивчення
|
10 клас
стандарт
|
10 клас академічний
|
10 клас профільний
|
11клас
стандарт
|
11 клас академічний
|
11 клас профільний
|
Тижневе навантаження
|
1
|
1
|
4
|
1
|
2
|
6
|
Загальна кількість год.
|
35
|
35
|
140
|
35
|
70
|
210
|
Кількість резервних год.
|
5
|
5
|
15
|
5
|
5
|
20
|
Посилання на програми:
для 10-11 класів: за Програмою для профільного навчання учнів
загальноосвітніх навчальних закладів: рівень стандарту, академічний рівень,
профільний рівень та поглиблене вивчення. 10-11 класи. – Тернопіль: Мандрівець,
2011.
Забороняється зменшувати кількість демонстрацій та лабораторних і
практичних робіт. Не дозволяється практичні роботи та лабораторні досліди
підміняти демонстраційним учительським експериментом. За умови відсутності
потрібних хімічних реактивів рекомендуємо замінити їх засобами ужиткової хімії
або фармацевтичними препаратами, змінивши технологію проведення досліду, деякі
досліди можна замінити доступнішими в умовах конкретної школи, використовувати
матеріали ППЗ «Віртуальної лабораторії». Учителям потрібно дотримуватися
рекомендацій щодо орієнтовних об’єктів екскурсій.
Відповідно до наказу ДОН «Про робочі навчальні плани загальноосвітніх
навчальних закладів та структуру 2015/2016 навчального року» від 29.05.2015
№282 забороняються будь-які зміни інваріантної складової робочих навчальних
планів, сформованої на державному рівні та обов'язкової для всіх навчальних
закладів незалежно від підпорядкування і форм власності. Не допускається
зменшення кількості годин робочого навчального плану, що фінансуються покласно
(без урахування поділу класів на групи). У спеціалізованих навчальних закладах
(класах) з поглибленим вивченням окремих предметів, гімназіях, ліцеях дозволено
робити у 7-11 класах перерозподіл щодо кількості годин між навчальними
предметами у межах 15 відсотків.
Учителям хімії у 2015/2016 н.р. рекомендуємо керуватися наступними нормативними
документами:
1. Під час оцінювання навчальних досягнень учнів: 8-11 класів – Критеріями
оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти,
затвердженими наказом МОНмолодьспорт від 13.04.2011 №329; учнів 7 класів –
відповідно наказом МОН від 21.08.2013 №1222. Обов’язковими видами оцінювання й
надалі залишаються: поточне, тематичне, семестрове та річне. Мінімальна
кількість тематичних оцінок відповідно до кількості навчальних годин за рік: 35
годин – 4 тематичні; 70 годин – 6 тематичних; 140 годин – 8 тематичних.
Необхідність збільшення кількості тематичних визначається вчителем.
Зауважуємо на обов’язковому проведенні однієї контрольної роботи впродовж
семестру, двох – за рік. Відпрацювання пропущених учнем контрольних робіт
проводити недоцільно (лист МОН «1/9-580 від 21.08.2010).
Практичні роботи оцінюються всі, лабораторні досліди – вибірково, на розсуд
вчителя. Відпрацювання пропущених практичних робіт проводити недоцільно (лист
МОН «1/9-580 від 21.08.2010).
2. Заповнення класного журналу: згідно з наказом МОН від 03.06.2008 № 496
«Інструкція з ведення класного журналу учнів 5-11-х класів загальноосвітніх
навчальних закладів».
3. Допустима тривалість підготовки домашніх завдань: у 7-9 класах – до 180
хв.; 10-11 класи – до 240 хв. відповідно. Фізіологічно оптимально приступати до
виконання домашніх завдань після 1,5-2 - годинного перебування на свіжому
повітрі.
4. Під час організації роботи кабінетів хімії врахувати: наказ МОН «Про
затвердження Положення про навчальні кабінети з природничо-математичних
предметів загальноосвітніх навчальних закладів» від 14.12.2012 № 1423; «Правила
безпеки під час проведення навчально-виховного процесу в кабінетах (лабораторіях)
фізики та хімії загальноосвітніх навчальних закладів», затверджені наказом МОН
від 16.07.2012 №992; «Безпечне проведення занять у кабінетах
природничо-математичного напряму загальноосвітніх навчальних закладів»,
затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770 (www.mon.gov.ua).
Відповідно до цих документів на початку навчального року розробляються та
оновлюються всі Інструкції з безпеки життєдіяльності, строк дії яких не більше
п’яти років. У кабінетах хімії обов’язково має бути Інструкція з безпеки
життєдіяльності під час роботи у кабінеті, яка затверджується наказом по
навчальному закладу і може бути розроблена завідуючим кабінетом. Під час
розробки такої інструкції варто опиратися на нормативні документи, зокрема,
лист МОН від 01.02.2012 №1/9-72 «Безпечне проведення занять у кабінетах
природничо-математичного напряму загальноосвітніх навчальних закладах». До
роботи у кабінеті хімії допускаються учні, що пройшли вступний та первинний інструктажі,
про що мають бути записи у журналі реєстрації інструктажів з безпеки
життєдіяльності. У наявності в кабінетах-лабораторіях має бути «Інструкція з
охорони праці під час підготовки і проведення лабораторних та практичних
робіт», «Інструкція з охорони праці при роботі зі скляним посудом та іншими
виробами зі скла у кабінеті хімії», «Інструкція при роботі з органічними
розчинниками у кабінеті хімії», «Інструкція роботи з кислотами і лугами у
кабінеті хімії», «Інструкція роботи з металевим натрієм у кабінеті хімії»,
«Правила користування витяжною шафою у кабінеті хімії», «Правила зберігання
хімреактивів у кабінеті хімії», «Порядок провадження діяльності, пов'язаної з
обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та контролю за
їх обігом», «Методичні поради щодо зберігання та використання хімічних
реактивів і прекурсорів» (постанова Кабінету Міністрів України від 06.05.2000
№770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і
прекурсорів»).
5. Санітарні вимоги: Державні санітарні правила і норми влаштування,
утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації
навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01: 9.8. Для профілактики
стомлюваності, порушення статури, зору учнів бажано через кожні 15 хвилин уроку
проводити фізкультхвилинки та гімнастику для очей. Тривалість безперервного
застосування на уроках різних технічних засобів навчання: 5-7 класи –
кінофільми та телепередачі 20-25хв., 8 -11 класи – кінофільми та телепередачі –
25-30 хв. Після занять з відеодисплейними терміналами необхідно проводити
гімнастику для очей, яка виконується учнями на робочому місці. Фізкультхвилинки
включають 3-4 вправи, які виконуються 3-4 рази в середньому темпі. Тривалість
фізкультхвилинки 2-3 хвилини. Вправи мають добиратися таким чином, щоб протягом
дня цілеспрямовано навантажувалися і розслаблялися різні групи м’язів учнів:
плечового пояса, спини, тазостегнових суглобів. Необхідно включати в комплекс
вправи для відпочинку очей, дихальні вправи, вправи на координацію рухів.
Із результатами конкурсного відбору підручників для учнів 7-х класів
загальноосвітніх навчальних закладів можна ознайомитися на сайті МОН за
посиланням:
http://mon.gov.ua/usi-novivni/povidomlennya/2015/06/12/rezultati-konkursnogo-vidboru/
Для 7 класу учителям хімії рекомендуємо структурування навчального
матеріалу за планом: склад → будова → фізичні властивості → хімічні властивості
→ поширеність → застосування → добування → екологічний аспект. Зокрема,
провести виклад навчального матеріалу у Темі 2 у такій послідовності: Оксиген.
Кисень як проста речовина: будова (подати відомості і про озон), фізичні
властивості, хімічні властивості (оксиди, тип реакції, каталіз, умови
виникнення і припинення горіння), поширеність (повітря і його склад),
застосування (біологічна роль кисню), добування, колообіг Оксигену, проблеми
чистого повітря. У Темі 3 у послідовності: Розчин. Кількісний склад розчинів
(дати поняття про різні розчинники). Масова частка речовини у розчині. Вода:
склад, будова, фізичні та хімічні властивості (гідрати оксидів, індикатор),
поширеність, застосування (виготовлення розчинів і значення води), добування
(очищення води, проблеми чистої води). У новій навчальній програмі для 7 класу
введено нову рубрику «Навчальні проекти», у якій наведено орієнтовні теми
проектів (у додатку до листа Міністерства освіти і науки України від 26.06.2015
№ 1/9-305 «Про особливості вивчення базових дисциплін у загальноосвітніх
навчальних закладах у 2015/2016 навчальному році» наведено алгоритм виконання
проектів та оцінювання проектної діяльності).
Рекомендуємо учителям хімії розробити «Роздатковий матеріал з хімії для 7
класу», який би містив:
Правила поведінки у кабінеті хімії.
Прийоми поводження з лабораторним посудом, штативом і нагрівними приладами.
Таблиця хімічних елементів Д.І. Менделєєва (напівдовгий варіант).
Правила округлення чисел.
Пам’ятки учням: приклад для розрахунків відносної молекулярної маси та
масових часток елементів (речовини) в речовині (суміші, розчину) та
встановлення формули речовини за масовими частками елементів у ній.
Інструкції до виконання усіх лабораторних (5) та практичних робіт (4),
домашніх експериментів (5), якщо вони не зазначені у вибраному Вами підручнику.
Відеофрагменти: явища хімічні, фізичні, біологічні та соціальні; зразки
металів та неметалів; розділення сумішей; очищення води; взаємодія кисню з
вуглецем, сіркою, воднем, магнієм, залізом, міддю, метану, сірководню, глюкози;
взаємодія води з кальцій оксидом, натрій оксидом, фосфором (V) оксидом,
вуглекислим газом. Горіння, повільне окиснення, дихання. Колообіг Оксигену,
роль кисню в житті організмів, роль озону в атмосфері. Вплив людини на чистоту
повітря та водойм. Закон збереження маси речовини під час хімічних реакцій.
Маркування небезпечних речовин. Виготовлення розчинів, дія індикаторів на
речовини.
Пам’ятка зі складання бінарних формул за валентністю та визначення
валентності за формулою речовини.
Пам’ятки:
Як спостерігати?
Як вимірювати?
Як презентувати міні-проект?
Як оцінити дослідницький проект?
Як визначити ціну поділки?
Що означає: пояснити, порівняти, охарактеризувати, висловити судження,
зробити висновок, скласти план експерименту?
Колекції для демонстрацій: метали та неметали, зразки простих і складних
речовин.
Розробити сценарії екскурсій до початку навчального року.
Приклади завдань та розв’язків Всеукраїнських олімпіад ІІ – ІІІ етапів за
останні п’ять років різних областей.
Проведення учнівських олімпіад та конкурсів з хімії
Варто відзначити вдалий виступ учасників збірної команди Чернівецької
області на IV етапі Всеукраїнської учнівської олімпіади з хімії. Дипломом ІІ
ступеня нагороджено Готинчана Андрія, учня 9 класу Чернівецького ліцею №1
математичного та економічного профілів Чернівецької міської ради (учитель хімії
– Скіп Галина Володимирівна, тренер – Горбик Тетяна Миколаївна).
Учителям хімії пропонуємо збільшувати кількість розрахункових задач на І
етапі олімпіади, давати різнорівневі задачі, проводити демонстраційний експеримент
або використовувати демонстрацію відео досліду із подальшим описом спостережень
учасниками олімпіади. Для успішної підготовки до олімпіади використовувати
«Орієнтовну програму підготовки обдарованих учнів до Всеукраїнських учнівських
олімпіад з хімії» (буде розміщено на сайті ІППОЧО), проводити аналіз завдань та
їх розв’язків за минулі роки.
Для роботи з обдарованими учнями та проведення плідної позаурочної роботи
учителям хімії у 2015/2016 н.р. пропонуємо організувати учнів до участі у
Міжнародній природознавчій грі «Геліантус», що відбудеться 10 грудня 2015 року
(реєстрація триватиме з 1 вересня до 15 листопада 2015 року на сайті: http://www.helianthus.com.ua/). Також на сайті можна ознайомитися із минулорічними завдання та їх
розв’язками. З усіма питання щодо участі у грі звертатися до регіонального
представника: П.С. Чухненко.
Пропонуємо учителям хімії використовувати при викладанні предмету методичні
рекомендації щодо національно-патріотичного виховання згідно додатку до Наказу
Міністерства освіти і науки України від 16.06.2015 № 641 «Методичні
рекомендації щодо національно-патріотичного виховання у загальноосвітніх
навчальних закладах», де зазначено внесок українських науковців та педагогів у
розвиток науки.
Рекомендуємо вивчати передовий педагогічний досвід кращих учителів хімії
України (розміщено посилання на блоги переможців «Учитель року-2015» у
номінації «Хімія» від 25 областей України).
Корисні посилання для вчителів хімії:
http://ippobuk.cv.ua/ (у вкладці «Організаційна структура – Центри – НМЦ природничо-математичних
дисциплін – Хімія» до початку 2015/2016 н.р. буде розміщено матеріал:
«Орієнтовна програма підготовки обдарованих учнів до Всеукраїнських учнівських
олімпіад з хімії», «Практична робота учнів на уроках хімії», «Вимоги до
практичної роботи», «Методологічний аспект використання ТЗН на уроках хімії»,
«Формування компетентностей учнів відповідно до Державного стандарту»,
«Проектна технологія у хімії. Вимоги до проектної діяльності», «Екскурсії та
навчальна практика з хімії», «Примірний комплекс вправ фізкультурних хвилинок»)
http://www.oblosvita.com/ (вкладка «Скриня педагогічних думок» - «Хімія»)
посилання на блоги конкурсантів (переможці із 25 областей України) «Учитель
року-2015» у номінації «Хімія»:
https://svetlanalubareva.wordpress.com/; http://rogozhnikova-ov.livejournal.com/; http://aurum.moyblog.net/; http://www.burda-tetyana.16mb.com/; http://lenavashchuk.ucoz.ru/; http://nasaskola.ucoz.net/; http://lenguageofchemistry.blogspot.com/; http://gulianitska.blogspot.com/; https://himik2014.blogspot.com/; http://web28chemistry.blogspot.com/; http://chimius.blogspot.com; http://himbiotokmak.blogspot.com/; http://him-smila.ucoz.ru/; http://himiablog.blogspot.com/; http://zncoolchem.blogspot.com/; http://klapkiv.blogspot.com/; http://koval250.blogspot.com/; http://kovtun-vm.at.ua; http://oko1578.blogspot.com/; http://www.galchimiki.at.ua/; http://atomik72.blogspot.com/; https://sites.google.com/site/nvk26kabxim/; http://6vec.blogspot.com/; http://shizhanna1970.blogspot.com/; http://blog-edu.wix.com/dinashulman#!-/c19c3
«Дидактичні аспекти методичного забезпечення вивчення хімії в 7-му класі»
(спікер: Гладюк Микола Михайлович). Youtube: https://www.youtube.com/watch?v=jZLyGIl7r8w Презентація: http://www.slideshare.net/e-ranok_2010/7-49555715
«Досконалі навчальні програми, якісні підручники, кваліфіковані вчителі,
добре оснащені кабінети хімії — запорука прогресу хімічної освіти»
(спікер: Попель Павло Петрович)
Youtube: https://www.youtube.com/watch?v=aFid34ECtzY
Youtube: https://www.youtube.com/watch?v=aFid34ECtzY
Враховуючи вищевикладене, пропонуємо розглянути подані матеріали на
засіданнях районних/міських методичних об’єднань вчителів хімії та прийняти
відповідні рекомендації стосовно підвищення ефективності викладання хімії у
2015/2016 навчальному році.
Програма
для загальноосвітніх навчальних закладів
ХІМІЯ
7-9 класи
Затверджено Міністерством освіти і науки,
молоді та спорту України
наказ Міністерства освіти і науки, молоді
та спорту України
від 06.06 2012 р. № 664 «Про
затвердження навчальних програм для загальноосвітніх навчальних закладів
ІІ ступеня»
Пояснювальна записка
Хімія як природнича наука є частиною
духовної і матеріальної культури людства, а хімічна освіта – невідокремною
складовою загальної культури особистості, яка живе, навчається, працює, творить
в умовах використання високих технологій, змушена протистояти екологічним
ризикам, зазнає різнобічних упливів інформації. Хімічні знання
створюють підґрунтя реалістичного ставлення до навколишнього світу, в якому значне
місце посідає взаємодія людини і речовини, сприяють розкриттю таємниць живого
через пізнання процесів життєдіяльності організмів на молекулярному рівні.
Згідно з метою освітньої галузі
«Природознавство» та її хімічного компонента, визначеною в новій редакції Державного
стандарту базової і повної загальної середньої освіти, навчання хімії в школі
спрямовується на розвиток засобами предмета особистості учнів, формування
їхньої загальної культури, світоглядних орієнтирів, екологічного стилю мислення
і поведінки, творчих здібностей, дослідницьких навичок. У зв’язку з цим
ставляться такі завдання навчання хімії в основній школі:
n опанувати наукову хімічну
термінологію, науковий зміст основних хімічних понять, законів;
n формувати уявлення про методи
хімічної науки;
n розкрити роль хімічних знань у
поясненні природи речовин і суті хімічних явищ; значення хімії в житті людини;
n сприяти застосуванню хімічних
знань на практиці;
n формувати ключові компетентності
учня, його екологічну культуру, навички безпечного поводження з речовинами;
n розвивати здатність до самоосвіти;
n розвивати експериментальні уміння;
n виробляти критичне ставлення до
інформації хімічного характеру;
n створити підґрунтя для подальшого
навчання хімії у старшій школі.
Програма реалізує змістові лінії хімічного
компонента освітньої галузі «Природознавство»: хімічний елемент, речовина,
хімічна реакція, методи наукового пізнання в хімії, хімія в житті суспільства.
В основній школі надається мінімальна за
обсягом, але функціонально цілісна система знань з основ хімічної науки,
достатня для подальшої освіти і самоосвіти учнів.
Зміст програми структуровано на основі
фундаментальних наукових ідей хімії, з урахуванням вікових особливостей учнів і
часу, відведеного на вивчення предмета. В основній школі хімію вивчають за
типовим навчальним планом з таким розподілом годин: 7 кл. – 1, 5 год., 8, 9 кл
. – 2 год. на тиждень. Обрано таку послідовність викладання навчального
матеріалу:
7 клас. Вступ.
Тема 1. Початкові хімічні поняття. Тема 2. Кисень. Тема 3. Вода.
8 клас. Тема
1. Періодичний закон і періодична система хімічних елементів. Будова атома.
Тема 2. Хімічний зв’язок і будова речовини. Тема 3. Кількість речовини,
розрахунки за хімічними формулами. Тема 4. Основні класи неорганічних
сполук.
9 клас. Тема
1. Розчини. Тема 2. Хімічні реакції. Тема 3. Початкові поняття про
органічні сполуки. Тема 4. Узагальнення знань з хімії.
У 7 класі на рівні складу
речовини триває формування основних хімічних понять (атом, молекула, хімічний
елемент, прості й складні речовини), розпочате у природознавчих курсах 1-5
класів; формуються нові поняття (хімічна формула, валентність, хімічна
реакція). Ознайомлення (в загальному) зі структурою періодичної системи
хімічних елементів і складом атома передбачено програмою задля того, щоб учні
мали змогу встановити взаємозв’язок між розташуванням елементів у періодичній
системі та їхньою валентністю, використовувати інформацію, яку містить
періодична система, про відносні атомні маси хімічних елементів.
Деякі властивості простих і складних речовин розглядаються на прикладах кисню і
води в наступних двох темах. Хімічні процеси добування кисню є підставою для
ознайомлення з законом збереження маси речовин під час хімічних реакцій та
хімічними рівняннями. На основі хімічних властивостей кисню
вводиться поняття про реакцію сполучення та оксиди металічних і неметалічних
елементів.
Вивчення хімічних властивостей води дає змогу розглянути взаємодію оксидів з
водою та ознайомитися з характером гідратів оксидів. Це забезпечує мінімальну
фактологічну базу про сполуки хімічних елементів і їхні властивості для
подальшого вивчення періодичного закону і хімічного зв’язку у 8 класі.
На цьому етапі навчання хімії триває формування поняття про розчин та його компоненти,
масову частку розчиненої речовини (пропедевтичні знання надавались на уроках
природознавства). Учні навчаються виготовляти розчини, розв’язувати задачі на
обчислення кількісного складу розчину, визначення масової частки розчиненої
речовини.
У 8 класі змінено логіку
викладення навчального матеріалу порівняно з попередньою програмою. На початок
винесено теоретичний матеріал про періодичний закон, будову атома, хімічний
зв’язок і будову речовин. Вивчення будови атома дає змогу пояснити причину явища
періодичності зміни властивостей хімічних елементів і їхніх сполук, розкрити на
вищому теоретичному рівні поняття валентності елементів у хімічних сполуках,
з’ясувати електронну природу ковалентного та йонного хімічного зв’язків,
розглянути поняття про ступінь окиснення та ознайомити з правилами його
визначення у сполуках. Така послідовність має сприяти більш усвідомленому
складанню учнями хімічних формул сполук, прогнозуванню їхніх властивостей.
У наступній темі «Кількість речовини.
Розрахунки за хімічними формулами» формується поняття про кількість речовини та
одиницю її вимірювання – моль. Учні вчаться обчислювати молярну масу, молярний
об’єм газів, відносну густину газів. Абстрактні поняття про атоми і молекули
набувають реальних кількісних характеристик. Засвоєння знань з теми допоможе
учням зрозуміти кількісні відношення між речовинами у хімічних реакціях
(добирання коефіцієнтів) і полегшити кількісні розрахунки за хімічними
рівняннями.
Далі вивчається тема «Основні класи
неорганічних сполук», яка має переважно фактологічний характер.
За такої послідовності тем вивчення
неорганічних речовин нині набуває теоретичного підґрунтя, яке становлять
періодичний закон, будова речовин, кількісні відношення в хімії. Хімічний склад
і властивості речовин логічно пов’язуються з розміщенням хімічних елементів у
періодичній системі, а в практичній частині програми є змога поступово перейти
від простих до складніших хімічних реакцій і розрахункових задач.
У першій темі 9 класу дається
поняття про дисперсні системи, колоїдні та істинні розчини. Розглядається
будова молекули води, її властивості пояснюються із залученням поняття про
водневий зв’язок. Водні розчини кислот, основ і солей та реакції між ними
вивчаються з погляду електролітичної дисоціації. Вводиться поняття про рН
розчину, зважаючи на важливість визначення якісних характеристик харчової та
іншої продукції.
Наступна тема має узагальнювальний
характер щодо ще однієї групи об’єктів хімічної науки – хімічних реакцій.
Формування цього ключового поняття хімії відбувається на якісно новому рівні
завдяки розвитку початкових уявлень про хімічну реакцію та можливості залучити
попередньо набуті знання про реакції за участю неорганічних речовин.
Органічні сполуки вивчаються на рівні
молекулярного складу; для вуглеводнів, спиртів і етанової кислоти передбачено
також складання структурних формул. Хімічні властивості розглядаються в
обмеженому обсязі, а саме реакції горіння; реакції етанової кислоти наводяться
для порівняння її з неорганічними кислотам. Поняття про гомологію розглядається
на прикладі гомологів метану. Ізомерія, правила утворення назв органічних
сполук не розглядаються.
Узагальнення знань з курсу хімії основної
школи присвячується ключовим світоглядним питанням про багатоманітність і
взаємозв’язки речовин, значення хімії в житті суспільства.
Вивчення хімії у 8 й 9 класах
розпочинається кількагодинним повторенням відомостей, що є базовими. Це
повторення важливе в тому плані, що актуалізує знання учнів, збережені в
довготривалій пам’яті.
Отже, в основній школі даються відомості з
розділів загальної, неорганічної та органічної хімії. Такий зміст курсу хімії
забезпечує його відносну завершеність. З одного боку, він дає основи хімічних
знань, необхідні для повсякденного життя і загальнокультурної підготовки тим
школярам, які не збираються обирати профілі навчання, пов’язані з хімією. З
іншого боку, цей курс є підґрунтям для подальшого вдосконалення хімічних знань
випускників основної школи як у старшій школі, так і в інших навчальних
закладах.
Крім традиційних питань, що стосуються хімічних елементів, речовин і реакцій,
увага приділяється висвітленню методів наукового пізнання в хімії, ролі
теоретичних і експериментальних досліджень.
Зміст матеріалу має чітке спрямування на збереження довкілля і здоров’я людини
завдяки увазі до проблем чистоти повітря і води, вивченню біологічної ролі
кисню, озону, води, розчинів, окисно-відновних реакцій, основних неорганічних і
органічних речовин, згубної дії алкоголю.
Посиленню практичної спрямованості хімічних знань сприятиме проведення
тематичних екскурсій, об’єкти яких орієнтовні й залежать від регіональних умов.
Вивчення хімії потребує раціонального
застосування способів дій, засобів і методів навчання. Організації
навчання хімії сприятиме використання перевірених шкільною практикою
групової роботи, проблемного навчання, дидактичних ігор, тренінгових занять. У
сучасних умовах важливим методичним орієнтиром є формування в учнів уміння
вчитись і його реалізація в самостійній навчальній діяльності. Пріоритетний
вибір методики навчання належить учителеві.
Важливим джерелом знань, засобом створення
проблемних ситуацій, закріплення та перевірки засвоєння навчального матеріалу,
розвитку мислення, спостережливості та допитливості є хімічний
експеримент ірозв’язування задач. Тому в програмі до кожної
теми вказано види хімічного експерименту й типи розрахункових задач, а також
передбачено досліди, які можна виконувати в домашніх умовах під наглядом
батьків.
Виходячи з можливостей кабінету
хімії та беручи до уваги токсичність речовин і правила техніки безпеки, учитель
на свій розсуд може доповнити хімічний експеримент, як демонстраційний, так і
лабораторний.
Ефективність засвоєння знань можна
підвищити завдяки застосуванню сучасних інформаційно-комунікаційних
технологій навчання. Вони сприяють активізації пізнавальної діяльності
учнів, розвитку їхньої самостійності в опануванні знань, формуванню ключових
компетентностей, посиленню позитивної мотивації навчання. Засоби на електронних
носіях дають змогу унаочнити навчальний зміст, зокрема той, що стосується
внутрішньої будови речовин чи хімічних процесів, недоступних для спостереження
в умовах шкільної лабораторії.
У програмі не лише визначено зміст навчального матеріалу, а й сформульовано
основні вимоги до навчальних досягнень учнів з кожної теми. У
цих вимогах опосередковано відбито ключові компетентності учнів через способи
дій на різних пізнавальних рівнях: учень називає, наводить приклади, описує
(початковий рівень, розпізнавання); розрізняє, ілюструє, складає формули і
рівняння, наводить означення (середній рівень, розуміння); пояснює, обчислює,
характеризує, класифікує, використовує, робить висновки (достатній рівень,
уміння і навички); обґрунтовує, аналізує, прогнозує, встановлює зв’язки, висловлює
судження, оцінює (високий рівень, перенесення знань).
Перелік вимог зорієнтує вчителя на
досягнення мети навчання за кожною темою програми, полегшить планування цілей і
завдань уроків, дасть змогу виробити адекватні методичні підходи до проведення
навчальних занять, поточного й тематичного оцінювання.
Розподіл годин у програмі орієнтовний.
Учитель може аргументовано вносити зміни до розподілу годин, відведених
програмою на вивчення окремих тем, змінювати послідовність вивчення питань у
межах теми. Резервні години використовуються на розсуд учителя залежно від
об’єктивних обставин.
7-й клас
(Усього 52 години, 1,5 год на тиждень,
із них 5 год — резервних)
К-ть г-н
|
Зміст навчального матеріалу
|
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої
підготовки учнів
|
||
3
|
Вступ
Хімія — природнича наука.
Речовини та їх перетворення у навколишньому світі.
Короткі відомості з історії
хімії.
Правила поведінки учнів у
хімічному кабінеті. Ознайомлення з обладнанням кабінету хімії та лабораторним
посудом.
|
Учень/учениця:
називає основне обладнання кабінету хімії, лабораторний посуд;
знає і розуміє правила безпеки під час роботи в хімічному кабінеті;
висловлює судження про застосування хімічних знань та історію їхнього
розвитку.
|
||
Демонстрації:
1. Взаємодія харчової соди (натрій гідрогенкарбонату) з оцтом (водним розчином етанової кислоти).
2. Зміна забарвлення індикаторів у різних
середовищах.
Практичні роботи:
1. Правила безпеки під час роботи в хімічному
кабінеті. Прийоми поводження з лабораторним посудом, штативом і нагрівними
приладами. Будова полум’я.
|
||||
21
|
Тема 1. Початкові хімічні поняття
Фізичні тіла. Матеріали.
Речовини. Молекули. Атоми. Як вивчають речовини. Спостереження й експеримент
у хімії.
Фiзичні властивості
речовин. Чисті речовини і суміші (однорідні, неоднорідні). Способи розділення
сумішей.
Атом, його склад. Хімічні
елементи, їхні назви і символи. Періодична система хімічних елементів Д.І.
Менделєєва. Структура періодичної системи.
Маса атома. Атомна одиниця
маси. Відносні атомні маси хімічних елементів.
Хімічні формули речовин. Прості та складні речовини.
Багатоманітність речовин.
Метали й неметали.
Металічні та неметалічні елементи, їх розміщення в періодичній системі.
Валентність хімічних
елементів. Складання формул бінарних сполук за валентністю елементів.
Визначення валентності елементів за формулами бінарних сполук. Зв'язок між
розміщенням елемента у періодичній системі та його валентністю.
Відносна молекулярна маса,
її обчислення за хімічною формулою.
Масова частка елемента в
складній речовині.
Фізичні та хімічні явища.
Хімічні реакції та явища, що їх супроводжують. Хімічні властивості речовин.
|
Учень/учениця:
називає хімічні елементи (не менше 20-ти) за сучасною науковою українською
номенклатурою, записує їхні символи;
описує якісний і кількісний склад речовин за хімічними
формулами, явища, які супроводжують хімічні реакції;
наводить приклади металічних і неметалічних елементів, простих і складних речовин,
хімічних явищ у природі та побуті;
розрізняє фізичні тіла, речовини, матеріали, фізичні та хімічні явища,
фізичні та хімічні властивості речовин, чисті речовини і суміші, прості й
складні речовини, металічні та неметалічні елементи, метали й неметали,
атоми, молекули;
пояснює зміст хімічних формул;
використовує періодичну систему як довідкову для визначення відносної атомної
маси і валентності елементів;
складає формули бінарних сполук за валентністю елементів;
визначає валентність елементів за формулами бінарних сполук;
обчислює відносну
молекулярну масу речовини за її формулою, масову частку елемента в складній
речовині;
спостерігає хімічні явища й описує спостереження, формулює висновки;
уміло поводиться з лабораторним обладнанням;
дотримується інструкції щодо виконання хімічних дослідів та правил безпеки під
час роботи в хімічному кабінеті;
виконує найпростіші лабораторні операції з нагрівання речовин, розділення
сумішей;
висловлює судження про багатоманітність речовин.
|
||
Розрахункові задачі:
1. Обчислення відносної молекулярної маси речовини за її формулою. 2. Обчислення масової частки елемента в складній речовині.
Демонстрації:
3-7. Хімічні реакції, що супроводжуються виділенням газу, випаданням осаду, зміною забарвлення, появою запаху, тепловим ефектом.
8. Зразки металів і неметалів.
9. Періодична система хімічних елементів Д.І.
Менделєєва.
Лабораторні досліди:
1. Ознайомлення з фізичними властивостями речовин.
Опис спостережень. Формулювання висновків.
2. Ознайомлення зі зразками простих і складних речовин. 3. Проведення хімічних реакцій. Практичні роботи: 2. Розділення неоднорідної суміші.
3. Дослідження фізичних і хімічних явищ.
Домашній експеримент:
1. Взаємодія харчової соди з соком квашеної капусти,
лимонною кислотою, кефіром.
2. Очищення води від накипу фільтруванням після її
кип’ятіння.
|
||||
13
|
Тема 2. Кисень
Повітря, його склад.
Оксиген. Поширеність
Оксигену в природі. Кисень, склад його молекули, поширеність у природі.
Фізичні властивості кисню.
Закон збереження маси
речовин під час хімічних реакцій. Схема хімічної реакції. Хімічні рівняння.
Добування кисню в
лабораторії та промисловості. Реакція розкладу. Поняття про каталізатор.
Способи збирання кисню. Доведення наявності кисню.
Хімічні властивості кисню:
взаємодія з простими речовинами (вуглець, водень, сірка, магній, залізо,
мідь). Реакція сполучення.
Поняття про оксиди,
окиснення (горіння, повільне окиснення, дихання).
Взаємодія кисню зі
складними речовинами (повне окиснення метану, гідроген сульфіду, глюкози).
Умови виникнення та
припинення горіння.
Маркування небезпечних
речовин.
Колообіг Оксигену в
природі. Озон. Проблема чистого повітря. Застосування та біологічна роль
кисню.
|
Учень/учениця:
називає склад молекул кисню, оксидів, якісний та кількісний склад повітря;
наводить приклади оксидів, реакцій розкладу і сполучення; приклади маркування небезпечних речовин; описує поширеність Оксигену у природі; історію відкриття кисню, його фізичні властивості;
розрізняє процеси горіння, повільного окиснення, дихання, реакції розкладу і
сполучення;
характеризує хімічні властивості кисню;
пояснює суть реакцій розкладу і сполучення, процесів окиснення, колообігу
Оксигену; сутність закону збереження маси речовин, рівнянь хімічних
реакцій аналізує умови процесів горіння та
повільного окиснення;
обґрунтовує застосування кисню;
складає рівняння реакцій: добування кисню з гідроген пероксиду; кисню з
воднем, вуглецем, сіркою, магнієм, залізом, міддю, метаном, гідроген
сульфідом;
використовує лабораторний посуд для добування (з гідроген пероксиду) і збирання
кисню;
визначає наявність кисню дослідним шляхом;
оцінює роль кисню в життєдіяльності організмів, роль озону в атмосфері,
вплив діяльності людини на чистоту повітря;
дотримується запобіжних заходів під час використання процесів горіння;
дотримується інструкції щодо виконання хімічних дослідів та правил безпеки під
час роботи в хімічному кабінеті.
|
||
Демонстрації:
10. Дослід, що ілюструє закон збереження маси речовин.
11. Добування кисню з гідроген пероксиду.
12. Збирання кисню витісненням повітря та витісненням води.
13. Доведення наявності кисню.
14. Спалювання простих і складних речовин.
15. Маркування небезпечних речовин.
Практичні роботи:
4. Добування кисню з гідроген пероксиду, збирання,
доведення його наявності.
Домашній експеримент:
3. Дія гідроген пероксиду на сирі та відварені
овочі, м’ясо.
|
||||
10
|
Тема 3. Вода
Вода, склад її молекули,
поширеність у природі, фізичні властивості. Вода – розчинник.
Розчин і його компоненти:
розчинник, розчинена речовина.
Кількісний склад розчину.
Масова частка розчиненої речовини. Виготовлення розчину.
Взаємодія води з оксидами.
Поняття про гідрати оксидів: кислоти й основи. Поняття про індикатори.
Значення води і водних
розчинів у природі та житті людини. Кислотні дощі. Проблема чистої води.
Охорона водойм від забруднення. Очищення води на водоочисних станціях та в
домашніх умовах.
|
Учень:
називає склад молекули води;
наводить приклади водних розчинів; формули кислот і основ;
описує поширеність води у природі, фізичні властивості води;
розрізняє розчинник і розчинену речовину;
обґрунтовує значення розчинів у природі та житті людини;
складає рівняння реакцій води з кальцій оксидом, натрій
оксидом, фосфор(V) оксидом, карбон(ІV) оксидом;
обчислює масову частку і масу розчиненої речовини в розчині;
виготовляє розчини з певною масовою часткою розчиненої речовини;
розпізнає дослідним шляхом кислоти і луги;
оцінює роль води в життєдіяльності організмів;
висловлює судження про вплив діяльності людини на чистоту водойм та їх охорону від
забруднень;
використовує набуті знання та навички в побуті та для збереження довкілля.
|
||
Розрахункові задачі:
3. Обчислення масової частки і маси розчиненої
речовини в розчині.
Демонстрації:
16. Виготовлення розчинів.
17. Взаємодія кальцій оксиду з водою. Дія водного
розчину добутої речовини на індикатори.
18. Взаємодія фосфор(V) оксиду з водою. Дія водного
розчину добутої речовини на індикатори.
Лабораторні досліди:
5. Виготовлення водних розчинів із заданими масовими
частками розчинених речовин.
6. Випробування водних розчинів кислот і лугів
індикаторами.
Домашній експеримент:
4. Виготовлення водного розчину кухонної солі.
5. Очищення води кип’ятінням і за допомогою
побутового фільтру
|
||||
Орієнтовні об’єкти екскурсій. Хімічні лабораторії промислових і
сільськогосподарських підприємств, науково-дослідних інститутів, вищих
навчальних закладів. Пожежне депо. Водоочисна станція.
ПРОГРАМА З ХІМІЇ
11 клас
загальноосвітніх навчальних закладів
Академічний рівень
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Вступ. Програма призначена для навчання хімії на академічному
(загальноосвітньому) рівні, тобто у класах, де хімія не є профільним, проте є
базовим чи близьким до профільних предметом. Цьому рівню відповідають фізичний,
екологічний, біолого-фізичний, географічний,
біотехнологічний і універсальний профілі навчання. Програмою передбачено вивчення хімії металічних і неметалічних
елементів та їхніх сполук (10-й клас),
основних класів органічних сполук та ролі хімії в житті суспільства (11-й
клас). Зміст програми ґрунтується
на знаннях, набутих учнями в основній школі і є другим, вищим,
концентром вивчення хімії.
У програмі послідовно розкриваються основні змістові
лінії хімічної компоненти державного
стандарту базової і повної загальної середньої освіти. Посилено увагу до
висвітлення методів наукового пізнання в хімії, екологічних питань, зв’язку
хімії з охороною здоров’я.
У процесі навчанні хімії можна додатково
використовувати варіативну складову навчального плану, що передбачає вивчення
спецкурсів, факультативів та курсів за вибором, орієнтованих , залежно від
профілю, на посилення міжпредметних
зв’язків хімії, наприклад, з фізикою чи технологіями.
Мета
навчання хімії на академічному рівні полягає у забезпеченні
загальноосвітньої підготовки з хімії, необхідної
для соціалізації, творчої самореалізації особистості і достатньої для
формування природничо-наукового світогляду, екологічного стилю мислення і
поведінки, набуття навичок
самовдосконалення і самоосвіти.
Вивчення хімії спрямоване на виконання таких освітніх,
розвивальних і виховних завдань:
- розвиток особистості учня, його
природних задатків, інтелекту, пам’яті, здатності до самоосвіти;
- формування наукового світогляду
учня на основі засвоєння системи
знань про речовини та їхні перетворення, основні хімічні закони й
теорії, методи наукового пізнання в хімії;
- формування життєвої й
соціальної компетентностей учня, його екологічної культури, навичок
безпечного поводження з речовинами у побуті та на виробництві;
- розкриття ролі хімії в розвитку
суспільного господарства та забезпеченні добробуту людини.
Структура
навчальної програми. Зміст програми охоплює три розділи, присвячені хімії елементів, органічній хімії
та узагальненню знань про соціальну роль
і значення хімії.
У 10 класі
поглиблюються знання з неорганічної хімії, набуті в основній школі.
Вивчається хімія неметалічних та металічних елементів згідно з їх положенням у
періодичній системі хімічних елементів Д.І.Менделєєва та будовою атомів.
Послідовно вивчаються фізичні й хімічні властивості основних сполук елементів,
їх добування та використання.
В 11 класі розширено матеріал з органічної хімії, що
вивчався в основній школі. У першій темі розглядається теорія будови органічних
сполук як вища форма наукових знань, ізомерія. Класи органічних сполук
вивчаються в темах “Вуглеводні”, “Оксигеновмісні сполуки”, “Нітрогеновмісні
сполуки”, окрема тема присвячена синтетичним полімерам. Належна увагу приділено
просторовій та електронній будові молекул органічних сполук, розкриттю
взаєвпливу атомів, механізмам органічних реакцій, причинно-наслідковим зв’язкам
між будовою, властивостями, застосуванням органічних сполук.
Тема “Роль хімії в житті суспільства” вивчається у 11
класі і має узагальнювальний характер. Розкривається роль хімії у матеріальному
виробництві, охороні здоров’я, побуті.
Узагальнюються світоглядні питання щодо місця хімії поміж інших наук про
природу.
Кожен розділ програми починається повторенням основних
питань, засвоєних на попередньому етапі вивчення хімії.
У структурі програми виокремлено такі структурні
підрозділи, як “Розрахункові задачі”, “Демонстрації”, “Лабораторні досліди”,
“Практичні роботи”, “Міжпредметні зв’язки”, “Орієнтовні об’єкти екскурсій”.
Кількість годин, відведених на вивчення хімії,
відповідає чинним навчальним планам,
затвердженим Міністерством освіти і науки України, а саме: 10 кл – 1 години
11 кл – 2 години на тиждень.
11 кл – 2 години на тиждень.
Особливості
організації навчання. Навчання
хімії зорієнтовано на досягнення державних вимог до рівня загальноосвітньої
підготовки учнів. Ідеться не лише про засвоєння
хімічних понять, законів, теорій, а й осмислене використання знань
учнями, формулювання ними оцінних
суджень, виявлення власного
ставлення у різних життєвих ситуаціях.
Перелік вимог зорієнтує вчителя на досягнення мети
навчання з кожної теми програми, полегшить планування цілей і завдань уроків, дасть змогу виробити адекватні
методичні підходи до проведення навчальних занять, поточного й тематичного оцінювання.
Організації навчання хімії
сприятиме використання перевірених
шкільною практикою лекційно-семінарської системи, групової роботи,
проблемного навчання, дидактичних ігор. Узагальнення знань, зокрема в заключній темі курсу,
доцільно проводити на основі самостійної роботи учнів. Ефективності засвоєння
програмового матеріалу сприятиме застосування сучасних інформаційних технологій навчання.
Рекомендації щодо роботи з навчальною програмою. Для тематичного оцінювання, розв’язування задач, а також для повторення, узагальнення, аналізу та
коригування знань учнів передбачено
резервні години. Розподіл годин у програмі орієнтовний. Учитель може
аргументовано вносити зміни до розподілу годин, відведених програмою на вивчення окремих тем, змінювати послідовність
вивчення питань у межах теми.
Учитель має право
вирішувати, як виконати той чи інший експеримент. Окремі демонстрації
можна виконувати як лабораторні досліди, а лабораторні досліди – як практичні
роботи, але не навпаки. Деякі досліди можна замінювати доступнішими в умовах
конкретної школи.
11 клас
(2 год на тиждень, усього 70 годин з них 5 год –
резервних)
К-ть
годин
|
Зміст навчального матеріалу
|
Державні вимоги до
загальноосвітньої підготовки учнів
|
||
2
|
Повторення
основних відомостей про органічні сполуки
Склад, властивості, застосування найважливіших
органічних сполук.
|
Учень
(учениця)
характеризує:
-
властивості органічних речовин на основі складу їхніх молекул;
-
застосування
органічних речовин на основі їхніх
властивостей.
|
||
3
|
Тема 1.
Теорія будови органічних сполук.
Теорія як вища форма наукових знань. Теорія хімічної будови органічних
сполук
О. Бутлерова.
Залежність
властивостей речовин від складу і
хімічної будови молекул. Ізомерія.
Розвиток і
значення теорії будови органічних сполук.
Життя і
діяльність
О. Бутлерова. |
Учень
(учениця)
наводить
приклади:
-
структурних формул ізомерів органічних сполук;
-
залежності властивостей речовин від їхніх складу і будови;
формулює:
-
означення ізомерії;
-
основні положення теорії будови органічних сполук;
характеризує
-
сутність сучасної теорії будови органічних сполук,
її значення;
висловлює судження
-
про роль теорії в системі наукових знань.
|
||
17
|
Тема 2. Вуглеводні
Класифікація вуглеводнів.
Утворення
ковалентних карбон-карбонових зв’язків
у органічних сполуках. Види гібридизації електронних орбіталей атома Карбону.
Одинарний, подвійний і потрійний зв’язки. Основні
характеристики ковалентного зв’язку: довжина, енергія, полярність, просторова напрямленість.
Алкани (парафіни). Загальна формула алканів. Структурна ізомерія. Фізичні
властивості алканів. Поняття про конформації. Систематична
номенклатура. Хімічні властивості
алканів: повне і часткове окиснення, хлорування, термічний розклад, ізомеризація. Механізм
реакції заміщення.
Добування,
застосування алканів.
Поняття
про циклоалкани (циклопарафіни). Алкени. Гомологічний ряд етену, загальна формула
алкенів. Структурна і просторова
(цис-, транс-) ізомерія алкенів, номенклатура.
Хімічні властивості алкенів: повне і часткове окиснення, приєднання
водню, галогенів, гідроген галогенідів, води, полімеризація. Правило
В. Марковникова. Механізм реакції приєднання за подвійним зв’язком. Добування, застосування алкенів.
Алкіни. Гомологічний ряд етину, загальна формула алкінів. Структурна ізомерія,
номенклатура алкінів.
Хімічні властивості: повне і часткове окиснення, заміщення, приєднання
водню, галогенів, гідроген галогенідів. Добування, застосування алкінів.
Бензен як представник ароматичних вуглеводнів, його склад, хімічна, електронна,
просторова будова молекули, фізичні властивості. Хімічні властивості бензену:
повне і часткове окиснення, приєднання, заміщення. Добування, застосування бензену. Поняття про хімічні засоби захисту рослин,
їхній вплив на довкілля.
Взаємозв’язок між вуглеводнями.
|
Учень
(учениця)
називає:
-
вуглеводні за систематичною номенклатурою;
-
загальні формули вуглеводнів;
наводить приклади:
-
насичених, ненасичених, ароматичних вуглеводнів;
розрізняє
-
вуглеводні різних груп, їхні ізомери;
складає:
-
молекулярні, структурні та електронні формули вуглеводнів;
-
моделі молекул вуглеводнів;
характеризує:
-
ковалентні зв’язки за основним параметрами;
-
фізичні та
хімічні властивості вуглеводнів;
ілюструє рівняннями відповідних
хімічних реакцій
-
хімічні властивості вуглеводнів;
пояснює:
-
структурні й електронні формули вуглеводнів;
-
утворення
одинарного, подвійного, потрійного карбон-карбонових зв’язків;
-
сутність структурної, цис-, транс- ізомерії
вуглеводнів, конформацій;
-
механізми реакцій заміщення та приєднання;
-
правило В.
Марковникова;
-
електронну сутність взаємного впливу атомів у
молекулі;
-
взаємозв’язок між вуглеводнями;
порівнює
-
будову і властивості вуглеводнів різних груп;
встановлює
-
причинно-наслідкові зв’язки між складом, будовою,
властивостями вуглеводнів;
обґрунтовує
-
застосування вуглеводнів їхніми властивостями;
складає і використовує
-
прилади для виконання дослідів;
визначає:
-
молекулярну формулу газуватої речовини на основі її густини, відносної
густини за воднем або за повітрям і масовою часткою елементів, а також за
масою, об’ємом або кількістю
речовин – продуктів її згоряння;
-
ненасичені вуглеводні за характерними реакціями;
оцінює:
-
пожежну небезпечність вуглеводнів;
-
вплив засобів захисту рослин на здоров’я людей та
довкілля при їх неправильному використанні;
висловлює судження
-
про значення засобів захисту рослин;
робить висновки:
-
про властивості, виходячи з будови молекул речовин;
-
про будову речовин, виходячи з їхніх властивостей;
дотримується правил безпечного поводження з
вуглеводнями, засобами захисту рослин та іншими продуктами синтетичної
органічної хімії;
|
||
Розрахункові задачі:
1.Виведення молекулярної формули газуватої речовини.
Демонстрації:
1. Визначення якісного складу метану за продуктами згоряння.
2. Моделі молекул вуглеводнів.
3. Відношення насичених вуглеводнів до розчину калій перманганату, лугів,
кислот.
4. Добування етену.
5. Горіння етену, взаємодія з бромною водою, розчином калій перманганату.
6. Добування етину карбідним способом.
7. Горіння етину, взаємодія з бромною водою, розчином калій перманганату.
8. Бензен як розчинник.
9. Відношення бензену до розчину
калій перманганату.
10. Горіння бензену.
11.Відношення бензену до бромної води.
Лабораторні досліди:
1. Виготовлення моделей молекул вуглеводнів (ізомерів, конформацій).
Практичні роботи:
№ 1.
Виявлення Карбону, Гідрогену, Хлору в органічних речовинах.
|
||||
4
|
Тема 3. Природні джерела вуглеводнів та їх переробка
Природний
і супутній нафтовий гази, їх склад, використання .
Нафта. Склад, властивості нафти. Основні процеси переробки: перегонка,
крекінг. Застосування нафтопродуктів.
Детонаційна стійкість бензину.
Кам’яне
вугілля, продукти коксування кам’яного вугілля, їх застосування.
Охорона довкілля від забруднень при переробці вуглеводневої сировини та
використанні продуктів переробки.
|
Учень
(учениця)
називає
-
основні продукти переробки нафти і кам’яного
вугілля;
описує:
-
склад і властивості нафти, природного газу,
кам’яного вугілля;
-
застосування продуктів переробки нафти і кам’яного
вугілля;
характеризує
-
природну вуглеводневу сировину як джерело добування
органічних сполук;
пояснює:
-
сутність
процесів переробки нафти;
-
детонаційну стійкість бензину;
обґрунтовує
-
значення продуктів природної сировини в суспільному
господарстві;
оцінює
-
вплив продуктів переробки вуглеводневої сировини на
довкілля та значення охоронних заходів.
|
||
Демонстрації:
12. Модель
нафтоперегінної установки.
Лабораторні досліди:
2. Ознайомлення зі
зразками нафтопродуктів і продуктів коксування кам’яного вугілля
(колекція).
3. Ознайомлення з різними
видами палива (колекція).
|
||||
19
|
Тема 4. Оксигеновмісні сполуки
Спирти. Насичені одноатомні спирти.
Ізомерія, номенклатура насичених одноатомних спиртів. Водневий
зв’язок, його вплив на фізичні властивості спиртів. Хімічні
властивості спиртів: повне і часткове окиснення, дегідратація, взаємодія з
лужними металами, гідроген галогенідами.
Етиленгліколь, гліцерол. Добування
та застосування спиртів. Отруйність спиртів, їх згубна дія на організм
людини.
Фенол, його склад, будова. Фізичні
властивості фенолу. Хімічні властивості: взаємодія з натрієм, розчином лугу,
бромною водою, ферум(Ш) хлоридом. Взаємний вплив атомів у молекулі фенолу. Застосування фенолу. Охорона довкілля від промислових відходів, що
містять фенол.
Альдегіди. Склад, будова
альдегідів. Функціональна альдегідна група.
Ізомерія, номенклатура альдегідів. Фізичні властивості. Хімічні властивості альдегідів. Реакції окиснення і відновлення.
Добування етаналю. Застосування
метаналю й етаналю.
Карбонові
кислоти. Насичені одноосновні карбонові кислоти.
Фізичні властивості. Номенклатура.
Хімічні властивості: електролітична дисоціація, взаємодія з металами,
лугами, солями, спиртами. Кислотність карбонових кислот, її залежність від
складу і будови. Взаємний вплив карбоксильної
і вуглеводневої груп.
Багатоманітність
карбонових кислот. Добування та застосування
карбонових кислот.
Естери. Жири.
Мило. Реакція естерифікації. Склад, хімічна будова естерів. Гідроліз естерів.
Застосування естерів. Жири, їх склад, хімічна будова. Гідроліз, гідрування
жирів. Біологічна роль жирів.
Мило, його мийна дія. Відомості про синтетичні мийні засоби, їх значення.
Захист природи від забруднення синтетичними мийними засобами.
Поняття про спектральні методи встановлення структури органічних сполук.
Вуглеводи. Глюкоза. Будова глюкози як
альдегідоспирту. Циклічна форма глюкози.
Хімічні властивості глюкози: повне і часткове окиснення, відновлення,
взаємодія з гідроксидами металічних елементів, бродіння (спиртове і
молочнокисле), естерифікація.
Короткі
відомості про фруктозу, рибозу та дезоксирибозу.
Сахароза, її склад, будова.
Хімічні властивості: гідроліз, утворення сахаратів.
Крохмаль. Будова крохмалю.
Хімічні властивості: гідроліз (кислотний, ферментативний), реакція з
йодом. Целюлоза. Будова целюлози.
Хімічні властивості: окиснення, гідроліз, естерифікація, термічний
розклад.
Поняття про штучні волокна на прикладі ацетатного волокна.
Біологічне значення вуглеводів.
|
Учень
(учениця)
називає
-
оксигеновмісні сполуки за систематичною
номенклатурою;
наводить приклади:
-
спиртів, альдегідів, карбонових кислот, естерів,
жирів, вуглеводів, їхні тривіальні назви;
розрізняє:
-
одно- і багатоатомні спирти;
-
спирти і
феноли;
-
натуральні і штучні жири;
-
натуральні та штучні волокна;
формулює
-
означення функціональної групи;
класифікує
-
оксигеновмісні сполуки за функціональними групами;
складає
-
загальні, молекулярні, структурні та електронні
формули оксигеновмісних сполук;
характеризує:
-
водневі зв’язки та їхній вплив на фізичні властивості сполук;
-
полісахариди як полімерні сполуки;
-
хімічні властивості оксигеновмісних сполук;
ілюструє рівняннями відповідних
хімічних реакцій
-
хімічні властивості оксигеновмісних сполук;
пояснює:
-
структурні й електронні формули сполук;
-
сутність структурної
ізомерії сполук;
-
електронну сутність взаємного впливу атомів у
молекулах спиртів, фенолу, карбонових кислот;
-
сутність
спектральних методів дослідження органічних сполук;
порівнює:
-
будову і властивості сполук з різними
функціональними групами;
-
мило і синтетичні мийні засоби;
встановлює:
-
причинно-наслідкові зв’язки між складом, будовою,
властивостями оксигеновмісних сполук;
-
генетичні зв’язки між оксигеновмісними сполуками;
обґрунтовує
-
застосування речовин їхніми властивостями;
складає і використовує
-
прилади для виконання дослідів;
визначає
-
дослідним шляхом гліцерол, альдегіди, карбонові кислоти, глюкозу,
крохмаль;
оцінює:
-
згубну дію алкоголю на здоров’я людини;
-
дію засобів побутової хімії на довкілля;
висловлює судження:
-
про біологічне значення жирів і вуглеводів їх роль у
харчуванні людини;
-
значення процесів бродіння і гідролізу;
робить висновки:
-
про властивості, виходячи з будови молекул речовин;
-
про будову речовин, виходячи з їхніх властивостей;
дотримується правил безпечного поводження з
синтетичними мийними засобами, розчинниками.
-
|
||
Демонстрації:
13. Порівняння властивостей спиртів у гомологічному ряді (розчинність у
воді, горіння).
14.
Взаємодія етанолу з натрієм.
15.
Взаємодія етанолу з гідроген бромідом.
16. Розчинність фенолу у воді за кімнатної температури та нагрівання.
17.
Добування натрій феноляту.
18.
Витіснення фенолу з натрій феноляту дією карбон(IV) оксиду.
19.
Взаємодія фенолу з ферум(ІІІ) хлоридом.
20. Властивості етанової
кислоти.
21. Добування естеру.
22.
Ознайомлення зі зразками естерів.
23.
Взаємодія глюкози з аргентум(Ι) оксидом.
24.
Гідроліз сахарози.
25.
Гідроліз крохмалю (целюлози).
Лабораторні досліди:
4.
Взаємодія гліцеролу з купрум(ІІ) гідроксидом.
5. Окиснення метаналю (етаналю) аргентум(I) оксидом.
6. Окиснення метаналю (етаналю)
купрум(ІІ) гідроксидом.
7. Окиснення спирту до альдегіду.
8. Дія етанової кислоти на індикатори.
9.
Взаємодія етанової кислоти з магнієм.
10. Взаємодія етанової кислоти з лугом.
11. Розчинність жирів.
12. Доведення ненасиченого
характеру рідких жирів.
13. Порівняння властивостей мила і синтетичних мийних засобів.
14.
Взаємодія глюкози з купрум(ІІ) гідроксидом.
15. Відношення крохмалю до води.
16. Взаємодія крохмалю з йодом.
Практичні роботи.
№ 2. Властивості етанової кислоти.
№ 3. Розв’язування експериментальних задач.
|
||||
8
|
Тема 5. Нітрогеновмісні
сполуки
Аміни, їх склад, будова, фізичні властивості. Аміни як органічні основи.
Взаємодія амінів з водою і кислотами, горіння.
Анілін, його склад, будова молекули, фізичні властивості.
Хімічні властивості аніліну: взаємодія з
неорганічними кислотами, бромною водою. Взаємний вплив атомів у
молекулі аніліну. Добування аніліну.
Амінокислоти. Ізомерія амінокислот.
Особливості хімічних властивостей амінокислот, зумовлені поєднанням аміно- і
карбоксильної груп. Біполярний йон. Пептиди. Пептидний зв’язок.
Білки як
високомолекулярні сполуки. Основні амінокислоти, що беруть участь в
утворенні білків. Рівні структурної організації білків. Властивості білків: гідроліз, денатурація,
кольорові реакції.
Успіхи у
вивченні та синтезі білків. Поняття про біотехнологію.
Біологічне
значення амінокислот і білків.
Нуклеїнові кислоти. Склад нуклеїнових кислот. Будова подвійної спіралі ДНК. Роль
нуклеїнових кислот у життєдіяльності організмів.
|
Учень
(учениця)
називає
-
нітрогеновмісні сполуки за систематичною
номенклатурою;
наводить
приклади
-
амінів, амінокислот;
розрізняє:
-
первинні, вторинні і третинні аміни;
-
аміни жирного ряду й ароматичні;
-
амінокислоти і карбонові кислоти;
класифікує
-
нітрогеновмісні
сполуки за функціональними
групами;
складає
-
молекулярні, структурні та електронні формули
амінів, амінокислот;
характеризує:
-
рівні організації білків;
-
будову подвійної спіралі ДНК;
-
біологічну роль амінокислот, білків, нуклеїнових
кислот;
-
причини багатоманітності органічних сполук;
ілюструє рівняннями хімічних
реакцій
-
хімічні властивості нітрогеновмісних сполук;
пояснює:
-
структурні й електронні формули сполук;
-
структурну
ізомерію сполук;
-
електронну сутність взаємовпливу атомів у молекулі
аніліну;
-
утворення біполярного йона;
-
амфотерність амінокислот;
-
зміст понять: функціональна аміногрупа, пептидний
зв’язок, поліпептид;
порівнює
-
синтетичні й біотехнологічні методи добування
речовин;
аналізує
-
основний хімічний склад харчових продуктів;
встановлює:
-
причинно-наслідкові зв’язки між складом, будовою,
властивостями нітрогеновмісних сполук;
-
генетичні зв’язки між органічними речовинами;
обґрунтовує
-
застосування речовин їхніми властивостями;
складає і використовує
-
прилади для виконання дослідів;
визначає
-
дослідним шляхом білки;
оцінює:
-
досягнення біотехнології;
-
роль біополімерів у функціонуванні організмів;
висловлює судження
-
про вплив вивчених сполук на організм людини;
робить висновки:
-
про властивості, виходячи з будови молекул речовин;
-
про будову речовин, виходячи з їхніх властивостей;
дотримується правил безпечного поводження з
органічними речовинами.
|
||
Демонстрації:
26.
Взаємодія аніліну з хлоридною кислотою.
27.Взаємодія
аніліну з бромною водою.
28. Доведення наявності функціональних груп
в амінокислотах.
29. Розчинення й денатурація білків.
Лабораторні досліди:
17.Кольорові реакції білків.
|
||||
6
|
Тема 6. Синтетичні
високомолекулярні речовини і полімерні
матеріали на їхній основі
Залежність
властивостей полімерів від їхньої будови. Термопластичні й термореактивні
полімери. Поліетилен, поліпропілен, полівінілхлорид, полістирол,
поліметилметакрилат, фенолоформальдегідні смоли. Склад, властивості,
застосування пластмас на їх основі.
Синтетичні
каучуки.
Склад,
властивості, застосування.
Синтетичні
волокна. Поліестерні та поліамідні волокна, їх склад, властивості,
застосування.
Багатоманітність та взаємозв’язок органічних речовин.
|
Учень
(учениця)
називає
-
найпоширеніші полімери;
наводить
приклади
-
органічних речовин різних
класів;
-
полімерних сполук та
матеріалів на їхній основі;
-
синтетичних
високомолекулярних речовин і полімерних матеріалів на їх основі;
описує
-
властивості полімерних матеріалів;
складає
-
молекулярні і
структурні формули найпоширеніших
полімерів;
-
;
встановлює
-
причинно-наслідкові зв’язки між складом, будовою, властивостями та застосуванням полімерів;
обґрунтовує
-
значення органічних
речовин у створенні нових матеріалів;
висловлює судження
-
про значення
синтетичних методів добування органічних
речовин;
дотримується правил безпечного поводження із синтетичними матеріалами.
|
||
Демонстрації:
30. Зразки
пластмас, синтетичних волокон, каучуків.
Лабораторні досліди:
18. Порівняння
властивостей термопластичних і термореактивних полімерів.
19. Відношення синтетичних
волокон до нагрівання, розчинів кислот і лугів.
20. Порівняння
властивостей каучуку і гуми.
|
||||
6
|
Тема 7. Роль хімії в житті суспільства
Роль хімії в сучасному
матеріальному виробництві.
Біо-,
нанотехнології. Роль хімії у розв’язуванні сировинної, енергетичної,
продовольчої, екологічної проблем.
Найважливіші хімічні виробництва в Україні.
Хімія і
здоров’я людини. Шкідливий вплив вживання алкоголю, наркотичних речовин,
тютюнокуріння на здоров’я людини. Роль хімії у розв’язанні проблеми
ВІЛ/СНІДу та інших захворювань.
Хімія у
побуті. Загальні правила поводження з побутовими хімікатами.
Хімія та
екологія. Планетарна роль хімічних процесів.
Місце
хімії серед інших наук про природу, її значення для розуміння наукової
картини світу.
|
Учень
(учениця)
називає:
-
найважливіші галузі і сучасні напрями розвитку
хімічної науки;
-
загальні правила поводження з побутовими хімікатами;
наводить приклади
-
найважливіших хімічних виробництв у світі та в Україні (зокрема, місцевих);
описує
-
новітні хімічні технології, властивості нових
матеріалів;
характеризує
-
роль хімії в сучасному матеріальному виробництві,
медицині, побуті, розв’язанні глобальних
проблем;
пояснює
-
явища повсякденного життя, пов’язані з хімією, застосовуючи предметні знання;
складає
-
узагальнювальні схеми, таблиці на основі вивченого
матеріалу;
аналізує
-
інформацію, закладену в маркуванні споживчих
продуктів, оцінює їхній хімічний
-
про шкідливий вплив вживання алкоголю, наркотичних
речовин, тютюнокуріння на здоров’я людини;
дотримується правил безпечного поводження з
речовинами
|
||
Демонстрації:
31.
Матеріальні і віртуальні моделі фулеренів, нанотрубок тощо.
32.
Зразки* природних і синтетичних
полімерів.
33.
Зразки* сировини, традиційних і новітніх матеріалів, виробів з них.
34.
Зразки* видів палива.
35.
Зразки* лікарських засобів.
36.
Зразки* мінеральних добрив, засобів захисту рослин, харчових продуктів і
добавок.
37.
Зразки* засобів для прання, миття, чищення, дезінфікування,
парфумерно-косметичних препаратів, автокосметики, розчинників, фарб та інших
побутових хімікатів.
38. Визначення
наявності нітратів у харчових продуктах.
Лабораторні досліди:
21. Аналіз
змісту маркування деяких ужиткових продуктів (харчових продуктів, тари й
упаковки, засобів гігієни і косметики, лікарських засобів, побутових
хімікатів).
32.
Виявлення деяких неорганічних і органічних речовин у складі ужиткових
продуктів.
|
||||
Концепція націанально-патріотичного виховання на уроках природничих дисциплін
Біологія,
екологія, хімія та природознавство
Національно-патріотичне
виховання на уроках біології, екології, хімії та природознавства тісно
пов'язано з пізнавальною діяльністю учнів, зміст і методи якої безпосередньо
впливають на реалізацію виховних завдань. Природа є потужним
фактором виховання поваги й любові до своєї Батьківщини, могутнім
засобом виховання в дітей цінностних ставлень, моральних якостей, насамперед
національної свідомості.
Одним із напрямків вивчення природи рідного краю є вивчення
видового складу рослин, тварин, грибів і лишайників, їх значення. На жаль у підручниках питання
біологічної різноманітності зосереджуються переважно на загальних питаннях та
екзотичних видах. Розглядаючи теми «Різноманітність рослин», «Гриби» (6 клас),
«Різноманітність тварин» (7 клас) необхідно
у цікавій і наочній формі познайомити учнів з найпомітнішими видами, поширеними в різних куточках нашої
країни, особливу увагу звертаючи на
місцеві види флори і фауни.
На уроці вчитель має створювати умови для формування в учнів
почуття гордості за свою Батьківщину. Вивчаючи з учнями 11 класу тему
«Історичний розвиток органічного світу» розказуємо, що Україна володіє
безцінною спадщиною людства – едіакарською біотою. Звертаємо їхню увагу на те,
що подільський розріз венду й нижнього палеозою нижче міста
Кам’янця-Подільський, в пригирловій частині Смотричу та по Дністру має світове
значення. Наголошуємо, що Україна може пишатись тим, що вона входить в п’ятірку
країн світу за поширеністю палеонтологічних знахідок докембрію.
Використання краєзнавчого матеріалу у викладанні природничих
наук підводить учнів до глибшого
розуміння навколишнього середовища і сприяє пробудженню поваги і любові до того
місця, де вони народились і виросли.
З метою формуються в учнів почуття
любові до природи, рідного краю необхідно включати у навчально-виховний процес
пізнавальні тематичні екскурсії в поле, в ліс, на берег озера чи річки, які
збагачують духовне життя учнів, стимулюють бажання більше побачити, більше
зробити для збереження природного середовища.
Сьогодення позначене небувалим зростанням інтересу до проблем
історії свого народу, витоків національної культури. Народні знання є не лише
окремим видом допоміжних знань, але й засобом, що сприяє формуванню в учнів
інтересу до національної культури, є
передумовою формування їх національної самосвідомості і сприяє засвоєнню знань.
На уроках біології, природознавства доцільно використовувати такі
елементи національної культури як народні перекази, легенди, оповіді, загадки,
пісні, думи, прислів’я та прикмети про наших супутників – рослин і тварин, які
дійшли до нас із сивої давнини.
Зокрема, на уроках природознавства (5 клас Тема «Земля як
планета») можна використовувати такі
завдання до народних присл ів’їв: пояснити сутність явища, про яке згадується у
прислів’ях: «Взимку сонце світить, та не гріє» «На новий рік прибавилось дня на
заячий скік» (тема «Рухи Землі. Землі. Пори року»); назвати властивості води,
які згадуються у прислів’ях «Вода крапля по краплі і камінь довбає» «Вода найде
собі дорогу» (тема «Властивості води.
Вода розчинник); пояснити зміст прислів’їв «Без води і не туди, і не сюди», «Що
може вродить камінна гора, коли в їй води нема!» тема «Значення води у
природі)». Також корисним буде організація народознавчих хвилинок, до яких учні готують народні
приказки, прислів’я, прикмети, пов’язані з природними явищами, тваринами і
рослинами. Такі народознавчі хвилинки можна організувати у вигляді конкурсів
або змагань.
При вивченні в 6 класі теми «Рослини», «Різноманітність
рослин» приділити увагу
рослинам-символам України – калині, вербі, дубу, тополі,
маку,барвінку,чорнобривцям. Ефективним у цьому випадку буде використання
проектної діяльності учнів.
Патріотичне виховання
передбачає формування в учнів знань, та уявлень про досягнення нашої країни в
галузі науки, адже багато видатних
вчених прославили Україну. При цьому
завжди необхідно підкреслювати їхню приналежність до України, звертати увагу на внесок української
науки в розвиток світової біологічної, хімічної науки.
Розповідаючи про досягнення медицини під час вивчення біології людини,
ознайомлюємо учнів із життям і діяльністю М. Амосова, О.
Богомольця.
Микола Амосов у 2008 році був визнаний другим після Ярослава Мудрого
великим українцем за результатами опитування громадської думки «Великі українці».
М. Амосов – автор понад 400 наукових робіт, включаючи 19
монографій. Ряд монографій перевидано в США, Японії, Німеччині, Болгарії. Він
сам зробив близько 7 тисяч складних операцій, завдячуючи яким спас життя людям.
У створеному ним інституті підготовлено 40 докторів і понад 150 кандидаті наук,
багато хто з них очолює великі наукові центри. Микола Михайлович широко відомий
як письменник. Його повісті «Думки та серце», «Записки з майбутнього»,
«ППГ-2266», «Книга про щастя та нещастя» неодноразово видавалися у нас в країні
та за кордоном.
Олександр
Богомолець народився 24 травня 1881 року в Києві. Крупним і неоднозначним
досягненням ученого став розроблений ним метод дії на сполучну тканину
антиретикулярною цитотоксичною сироваткою (АЦС або сироватка Богомольця). Цю
сироватку Богомолець ретельно розробляв і прагнув знайти їй широке застосування
в боротьбі із старінням, а також для лікування самих різних захворювань.
Безумовно, в багато чому він переоцінив значення АЦС. Але ніколи не можна
забувати, що в роки Другої світової
війни АЦС по суті була єдиним вітчизняним засобом, що застосовувалася
для прискорення процесів зрощення переломів і загоєння пошкоджених м’яких
тканин. Не підлягає підрахунку число життів поранених бійців, врятованих за
допомогою цієї сироватки. Крім того, він проявив себе і людиною великої
цивільної мужності. Так, в роки масових репресій по його проханнях і під
запропоноване ним особисте доручення були звільнені з місць ув’язнення ряд
крупних учених.
У рамках проектної діяльності учням можна запропонувати теми
проектів, в яких необхідно відобразити не тільки наукові досягнення, а й
особистісні якості, улюблені заняття та інтереси учених. Старшокласникам можна запропонувати написати есе на тему «Чому
можна навчитись у … (того чи іншого вченого)». Такі завдання дозволять учням
більш глибоко осмислити біографію ученого, вибрати цінності якості особистості
та висловити власні міркування щодо співвідношення заслуг учених та їхніх
морально-етичних якостей. При цьому в учнів виникає почуття гордості за свою
країну та її співвітчизників. Разом з тим для формування почуття патріотизму
необхідно у навчання включати відомості про сучасні досягнення українців у
різних галузях науки, викликаючи тим самим гордість за геніїв свого народу та
націю в цілому.
До прикладу, при вивченні органічної хімії ознайомлюємо учнів з
видатним досягнення українських хіміків. Поняття про хімічний зв'язок добре
знайоме всім з курсу хімії. Воно настільки фундаментально опрацьовано, що
будь-яка інформація, яка змінює наші уявлення про хімічне зв'язування, є
сенсацією. Співробітники кафедри органічної хімії і технології органічних
речовин хіміко-технологічного факультету Національного технічного університету
України «Київський політехнічний інститут» у співпраці з університетами Гісена
(Німеччина) та Стенфорда (США) кинули виклик природі. Використовуючи як вихідні
сполуки так звані діамондоїди (вуглеводні нанометрових розмірів, що відтворюють
фрагменти структури природного алмазу і добуваються з нафти), вони синтезували
молекули, які містять аномально подовжені зв'язки. Вперше у світі експериментально встановлено,
що слабкі Ван-дер-Ваальсові сили можуть мати вирішальний вплив на стабілізацію
індивідуальних молекул. Це відкриває перспективи створення матеріалу, який буде знаходитися на межі між
індивідуальною молекулою і наноматеріалом. Одержані результати виявились
настільки важливими, що були опубліковані у найбільш авторитетному науковому
журналі Nature (2011, т. 477 с.308-311).
