Я, Монастирецька Наталія Романівна, вчитель хімії. На педагогічній ниві працюю 10 років. Учителями мого життя є Ольга Микитівна Вінтоняк (учитель початкових класів) та Михайло Васильович Соломон (класний керівник). Пройшло багато років, а їх прекрасні слова, лагідну посмішку відчуваю і зараз.
Потім було навчання в Тернопільському педагогічному університеті імені В. Гнатюка на хіміко-біологічному факультеті. Після закінчення університету продовжила навчання в аспірантурі Прикарпатського університету імені В. Стефаника. Погоджуюсь із думкою, що вчитель - завжди учень, бо щодня щось нове відкриває для себе. Змінюється світ, змінюються підходи до викладання, та незмінним залишається головне призначення вчителя – навчити людину бути Людиною. Вважаю, педагогічне покликання – це не тільки передача знань, умінь і навичок, а й всебічний розвиток здібностей та можливостей учнів, виховання порядного, відповідального, свідомого громадянина країни. Моя професійна діяльність ґрунтується на верховенстві загальнолюдських цінностей, норм і принципів моралі.
Моя мета – підтримати в учнів жагу до знань, розвинути і зберегти, вселити віру в себе, в свої сили. У навчанні не повинно бути нещасних дітей — дітей, душу яких пригнічує думка, що вони ні на що не здатні. Найбільшою нагородою для мене є досягнення вихованців і відчуття того, що ти допоміг становленню Людини. Використовую у своїй роботі найрізноманітніші освітні інновації, а перевагу надаю інтерактивним методам навчання, коли спостерігається демократизація у спілкуванні учителя та учня, адже вони є партнерами у виховному процесі.
Намагаюся знаходити у кожному щось хороше, розвиваю його. Вірю дітям, а вони вірять мені. Найголовніше - не зійти з обраної дороги, якою пробираєшся зі своїми учнями крізь темряву. І він обов’язково настане – сонячний, радісний, яскравий світанок.
Ні на мить не залишає мене думка: я – взірець, взірець у поведінці, способі життя, ставленні до звичайних явищ. Я знаходжу у кожному вихованцеві щось хороше, проектую і розвиваю його, підношу до ідеалу. Вірю в цей ідеал, і діти вірять мені. Бо ім’я моє – Учитель , а праця моя – вічна…
Я високого зросту, світловолоса. Спокійної вдачі, товариська, скромна, толерантна, розсудлива. Не люблю створювати конфліктні ситуації, рішуча. У роботі ціную відповідальність , у людині – справедливість і доброту.
ОПИС ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСВІДУ
Тема досвіду: Розвиток і формування життєтворчої особистості, громадянина –патріота України.
Автор: Монастирецька Наталія Романівна – класний керівник 9-А класу Манявського навчально-виховного комплексу.
Сфера застосування: зміст освіти і виховання.
Актуальність
Сьогодні в нашому суспільстві йде процес переосмислення ідей, теорій, історичних фактів і важливо підтримати молоде покоління в виборі ціннісних орієнтацій. Морально-правові цінності в житті людини, суспільства залишаються незмінними: добро, милосердя, співчуття, патріотизм, взаємодопомога, сумління, честь, любов.
Основна суперечність сучасної системи освіти, на мій погляд, – це протиріччя між швидким темпом накопичення знань в сучасному світі і обмеженими можливостями їх засвоєння особистістю. Це змушує педагогічну теорію перейти до нового освітнього ідеалу – максимальному розвитку здібностей людини.
Це головне в інноваційному навчанні, розвиток здібностей на основі освіти і самоосвіти – ціль кожної особистості.
В кінці ХХ століття змінилися засоби виховного впливу: це Інтернет, сучасні комп'ютерні технології, відео- і аудіо продукція, що з одного боку значно розширює діапазон знань людини, а з іншого ускладнює чітке визначення підлітком своєї позиції, своєї точки зору, оцінки подій, що відбуваються в суспільстві, розсіює увагу і осмислення різних фактів і вчинків.
Процес становлення незалежної демократичної України з її прагненням стати повноправним членом європейської спільноти передбачає, на мій погляд, всебічне утвердження в суспільному та індивідуальному житті загальнолюдських та духовних цінностей. Тому мені зрозуміла мета сучасного освітнього процесу: не тільки сформувати необхідні компетенції, надати ґрунтовні знання з різних предметів, а також формувати громадянина, патріота, інтелектуально розвинену, духовно і морально зрілу особистість, готову протистояти асоціальним впливам, вирішувати особисті проблеми, творити себе і оточуючий світ.
Актуальність досвіду полягає у проектуванні виховної системи класу й особистості учня як основи його життєвих компетентностей на засадах загальнолюдських та національних цінностей.
Наукові концепції та теорії
Модель виховної системи класу «Я – життєтворча особистість, громадянин-патріот України» створено на основі творчого поєднання фундаментальних підвалин нової парадигми освіти, викладених у Доповіді ЮНЕСКО «Освіта для XXI століття»(1996р.), філософських ідей пізнання себе і пізнання світу та ідеї «сродної праці» Г.Сковороди, засад вальдорфської педагогіки та її автора Р. Штейнера (розвиток «духу» і «душі»), гуманістичних ідей В Сухомлинського та ідеї «перспективних ліній» А. Макаренка, ідей етнопедагогіки та родинної педагогіки М. Стельмаховича, концепції життєтворчої особистості, науково обґрунтованої вченими Л. Сохань та І. Єрмаковим, ідеї особистісного підходу до виховного поцесу І.Беха, наукових праць О.Асмолова, І.Якиманської, А. Петроградського (знайти самого себе).
Упровадження виховної системи класу реалізується відповідно до структурної моделі.
Концепція інноваційного розвитку класу ґрунтується на теоретико-методологічних засадах особистісно-зорієнтованого, системного, діяльнісного, компетентнісного підходів відповідно до Державного стандарту базової та повної середньої освіти, Концепції національно-патріотичного виховання учнівської молоді, Основних орієнтирів виховання учнів 1-11класів, що реалізуються через особистісну орієнтацію і компетентнісну спрямованість виховання та форми й методи організації педагогічного процесу. При цьому забезпечується розвиток творчої індивідуальності учасників освітнього процесу як суб'єктів діяльності.
Особистісно зорієнтований підхід – спрямованість навчально-виховного процесу на взаємодію і плідний розвиток особистості педагога та його учнів на основі рівності у спілкуванні та партнерства у навчанні.
Діяльнісний підхід – спрямованість навчально-виховного процесу на розвиток умінь і навичок особистості, застосування на практиці здобутих знань з різних навчальних предметів, успішну адаптацію людини в соціумі, професійну самореалізацію, формування здібностей до колективної діяльності та самоосвіти.
Компетентнісний підхід – спрямованість навчально-виховного процесу на досягнення результатів, якими є ієрархічно підпорядковані ключова, загально - предметна і предметна компетентності.
Спрямування діяльності класного колективу на розвиток особистості учня є запорукою розвитку життєво загартованого, компетентного випускника, гідного громадянина України.
Нормою виступають Конституція України, закони України « Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Національна доктрина розвитку освіти в Україні на період до 2021 року», Державний стандарт базової та повної середньої освіти, Концепція національно-патріотичного виховання учнівської молоді, Основні орієнтири виховання учнів 1-11класів в загальноосвітніх закладах України, що відображають стратегічні цілі системи виховання, та наукові праці з теорії й методології управління інноваційними процесами в школі.
Реалізація стратегій системних змін забезпечується через:
- стратегічне планування – комплексну програму реалізації моделі виховної системи класу;
- тактичне планування – річний план роботи класу;
- оперативне планування – тижневі плани роботи класного керівника, учнівського самоврядування тощо.
Модель виховної системи класу «Я – життєтворча особистість, громадянин-патріот України» реалізує на практиці концептуальну ідею формування іміджу класу, який забезпечить за сприятливих умов розвиток і саморозвиток високоосвіченої, морально-духовної, конкурентоспроможної особистості, здатної до соціалізації в суспільстві, проектування свого життя, захисту Вітчизни.
Основна ідея
Стрижнем усієї системи виховання в Україні є національна ідея, яка відіграє роль об’єднуючого, консолідуючого фактора у суспільному розвиткові, спрямованого на вироблення життєвої позиції людини, становлення її як особистості, як громадянина своєї держави.
Технологія реалізації ідей
Реалізація стратегій системних змін забезпечується через:
- стратегічне планування – комплексну програму реалізації моделі виховної системи класу;
- тактичне планування – річний план роботи класу
- оперативне планування – тижневі плани роботи класного керівника, учнівського самоврядування тощо.
Форми та сучасні технології
Форми роботи: індивідуальні, масові, групові (година спілкування, усний журнал, мовно-літературна гра, спостереження , бесіда, зустрічі з воїнами УПА, АТО,екскурсії, КВК, тощо).
Сучасні технології: особистісно-орієнтованого виховання (за І.Бехом), інформаційні технологій, створення ситуацій успіху (за А.Бєлкіним), колективні творчі справи (за І.Івановим), технологія саморозвитку особистості (за М. Монтессорі), проектні технології (за Кільпатриком і Дьюї).
Результат застосування
1. Розробка та запровадження програми реалізації виховної системи класу на 2015-2019 н.р.
2. Формування готовності учнів до життя і праці в сучасному просторі, проектування свого майбутнього, захисту Вітчизни.
3. Проведення моніторингу ефективності виховної системи.
Критерії ефективності
· актуальність;
· новизна і прогресивність;
· дієвість;
· результативність;
· перспективність.
Наукові джерела
1. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. І. Д. Бех. – К.:Либідь, 2003. – 134с.
2. Гречаник О.Є. Управління виховною роботою в школі/О.Є. Гречаник. – Х.:Вид. група «Основа», 2013. –240с.
3. Гречаник О.Є.Виховні системи навчальних закладів:теорія і практика/О.Є.Гречаник. –Х.:Вид. група «Основа», 2014. –224с.
4. Келембет Л. І. Модель виховної системи загальноосвітнього навчального закладу: теоретичний аспект / Формування життєво компетентної особистості: тенденції та перспективи. Матеріали обласної науково-практичної конференції. – Івано-Франківськ: ОІППО, 2012. – с. 49-54.
5. Концепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді.
6. Основні орієнтири виховання учнів 1-11класів загальноосвітніх навчальних закладів України:режим доступу:https://doks.google.com/document/d103ww-Ak2xyi tBha7ASqhX gljuG yut8KLKwvbkiQs/edit?pli=1.
7. Ладоборук О. В. Виховна система класу як спосіб організації життєдіяльності класу//О.В. Ладоборук. Режим доступу:www.ippo.net.ua/indeks.php/.
8. В.М.Лізинський. Практичне виховання в школі. Методи й організація.В.М.Лізинський. – Видавництво «Ранок», 2007. – 96с.
Висновки
Моя робота сьогодні спрямована на становлення людини нового типу, яка необхідна Україні у XXI столітті, яка володіє арсеналом норм гідної моральної поведінки, культурою спілкування, етичними нормами співжиття. Педагогіка співробітництва, що застосована мною в навчально-виховній діяльності, є тим сприятливим середовищем, в якому здатна сформуватися особистість громадянина, який володіє високим рівнем компетенцій, і готовий до успішного самовираження в сучасному світі.
Сподіваюся, що мої вихованці наблизяться до своїх заповітних мрій, а для мене особисто це теж безцінний досвід і можливість самореалізуватися.
Маю надію, що діяльність моїх учнів у шкільні роки підготує їх до дорослого життя і кожен з них через роки успішно адаптується в соціумі та зуміє реалізувати себе як особистість громадянина-патріота України, професіонала, сім’янина.
